даркнет сайт Симферополь hydra зеркало COCAIN Columbia

Алё, ребята! Сейчас я вам расскажу, как я закладочки купил и в CS2 так отжег, что аж факап получился!

Вот такая история, прямо сразу скажу, никому не советую повторять. Я решил, что мне пора накатить трипа и загоняюсь искать, где закладки свежие можно достать.

Понимаешь, у меня был план: закупиться кокаином и потом войситься со своими братьями в CS2. Хотелось покурить, оторваться и сделать фраги. Ну, и, конечно, смотреть, как соперники парятся от моих залетных скиллов.

Начал покручиваться по своим каналам и наткнулся на одного дорогого человека. Знал, что у него всегда есть свежие закладки. Я ему написал и быстренько договорились о встрече.

Встретились в тёмном переулочке, освещённом только фонарём. Он был как всегда нарядно одет и весело улыбался, будто знал, что сейчас разводит кого-то на хоровод.

- Привет, братан! - сказал он с лёгкой ухмылкой и сунул мне в руку пакетик с кокаином.

- Салют, братишка! - ответил я, распластывая свои губы в широчайшей ухмылке. - Долго ждал этот момент!

Заключили мистическую сделку и я кулаком шлёпнул его по плечу, как знак благодарности. Он мне кивнул, пожелал удачи и исчез во мраке этого безумного города.

Зная, что времени предостаточно, решил прямо на месте сделать закладку для пробы. Вытащил из кармана свою карманную аптеку, в которой всегда носил с собой иголку и морфин, чтобы развести на хоровод опасных врагов.

Осторожно, будто хирург на операции над душами своих противников, загонял иголку в свою вену, оставляя на руке дороги от иньекций. Чувствовал, как моментально начинает действовать моя порция счастья, наполняя меня эмоциями, которые невозможно передать словами.

Сразу почувствовал, как меня затягивает трип. Я стал плавать в море красок и звуков. Все вокруг стало ярким, переливающимся и нереальным. Забыл, что существует реальность, я оказался в другом измерении, где правят свои законы и правила.

Не могу описать, как здорово я себя чувствовал! Чувствовал себя неуязвимым героем из игры. Играю, будто спасти меня от яростных противников могут только выстрелы из оружия.

Чёткая графика сплавилась с реальностью и я перестал отличать настоящий мир от мира виртуального. Где я? В игре или в реальности? А может быть, это просто мой личный трип, тайный мир отдельной вселенной?

Но даже в этом состоянии я не забывал свою команду. Звуковые сообщения летели одно за другим, будто стрелками из лука. Они были как голоса богов, которые позволяли мне руководить командой виртуальных героев.

И так я продолжал войситься и погружаться всё глубже в виртуальный мир.

Казалось, прошло всего несколько минут, а на самом деле я провёл в этом состоянии несколько часов. Каждая игра была эпичной и невероятной, будто я сам воплотился внутри всех персонажей.

Но всё, что начинается, должно заканчиваться. Мой трип подошёл к концу, а настоящая жизнь начала пробиваться сквозь пелену иллюзии. Виртуальный мир исчезал, а я возвращался в реальность, оставляя за собой лишь тень прошлого пути.

Понимая, что я погружался слишком далеко, я решил закончить игру и выйти из CS2. Я отключил компьютер и прислонился к стене, пытаясь вернуться к действительности.

Тяжело было осознать, что всё это было всего лишь игра. Но запомню это надолго, как незабываемые трипы, которые заставили взглянуть на игровой мир совсем по-другому.

Морфин остался в моей крови и я решил, что пора уйти отсюда. Всё закончилось и настало время вернуться в реальность, где меня ждут реальные друзья, реальные проблемы и реальная жизнь.

А я, как настоящий гопник, продолжаю свои бесконечные поиски вновь и вновь, чтоб найти закладки и отправиться в следующий трип. Правда, теперь более осознанный и осторожный, стараясь не потеряться в виртуальном мире и не забыть о реальности.

Так что, братва, помните: кокаин и игры могут быть веселыми, но нужно знать меру и не забывать о настоящей жизни.

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.